Історія закладів освіти у селі Ільківці

      У 1864 році царська реформа освіти на селі, яка передбачала створення церковно - парафіяльних шкіл, не зачепила с.Ільківці. В архівних документах жодного слова не згадується про існування будь-якої школи у цьому населеному пункті. Та й старожили не пригадують, щоб у селі у ті часи могла функціонувати хоча б школа грамоти. Незважаючи на те, що існувала церква, збудована у 1727 році, церковна парафія знаходилась у сусідньому селі Воронівці, де у1875 році почала працювати церковно - парафіяльна школа, а в 1903 році було відкрито однокласне сільське училище, в якому навчалося більше 70 дітей і працював один учитель. Тому й не дивно, що станом на 1914 рік зі 152 дворів, в яких проживало 436 душ обох статей, лише 5 було письменних.

     У 1920 році закінчилась громадянська війна в Україні, влада  перейшла до більшовиків, які поставили завдання створення в кожному селі початкових шкіл та ліквідацію неписьменності серед населення. Тому в 1921 році на території села відкривається трирічна початкова школа. За нею закріпили 10 десятин церковної землі і 7 десятин поміщицького саду. Оскільки на території  панського маєтку поміщика Ф.Г.Прушинського розмістилась комендатура прикордонників, школа розмістилась у націоналізованій хаті місцевого священика. Першою вчителькою була Олександра Миколаївна Шиманська. Навчалося 54 учні з наявних 150 дітей шкільного віку. Навчання було безкоштовним, але більшість батьків не хотіли пускати дітей до школи. І лише після того, як держава зобов’язала батьків забезпечити відвідування школи їхніми дітьми і непокірних було оштрафовано, було забезпечено стовідсоткову явку. Але перші дні відвідування школи для таких учнів супроводжувалося (як в часи князя Ярослава Мудрого) голосінням бабусь та матерів. У жовтні 1924 року при школі було відкрито лікпункт, який відвідувало 42 чоловіки, хоча в селі нараховувалось 147 неписьменних.

       З 1927 року в селі стала працювати чотирирічна початкова школа, в якій навчалося від 70 до 90 учнів та працювало 4 вчителі. В селі на той час проживало 711 чоловік .Методом народної толоки була збудована глиняна школа, в якій могло розміститися 2 класи. За архівними даними, в 1940 році в школі навчалося 89 учнів, працювали дитячі ясла і 3 вчителі. Директором школи працювала Іда Абрамівна Брін, розстріляна у 1941 році німецькими окупантами. Трирічна німецька окупація перервала навчання, а шкільне приміщення використовувалось для складів. В акті, складеному після визволення села, вказувалось, що фашисти нанесли школі шкоду на суму 26,1 тис. карбованців.

       Вже в жовтні 1944 року було відновлено роботу початкової школи. яка розмістилась в одному з приміщень колишньої комендатури. У жовтні 1945 року поряд зі школою відкрили дитячий будинок для дітей-сиріт офіцерів, батьки яких загинули на фронтах війни. Його вихованці перебували на повному державному забезпеченні. Першим директором було призначено Фезькова Леоніда Івановича, який у 1948 році був безпідставно заарештований. Довгий час директором дитячого будинку працював А.М.Левицький. Пізніше дитячий будинок був реорганізований в допоміжну школу-інтернат, яку закрили у 1986 році.

       У 1946 році початкова школа реорганізована у семирічку, в якій навчалося 150 дітей, працювало 11 вчителів. В кінці 50-х семирічка перетворюється у восьмирічну школу і розміщується в розкиданих по селі п’ятьох тісних хатках.

       Глиняні хатки з пічним опаленням, в яких під час паливного сезону відчувався курний газ, а навесні та рано восени-глиняна цвіль. Районні керівники, зважаючи на непристосованість  приміщення для занять та невелику кількість дітей, вирішили не включати у державний план будівництво нової школи та з часом закрити її через непристосованість та аварійний стан. Але у 1965 році директором школи призначається вчитель історії Лаган  Станіслав Петрович. Розуміючи ситуацію, він не склав руки, а, навпаки, з подвоєною енергією взявся за виправлення ситуації. Вихід був єдиний: щоб врятувати школу від закриття, необхідно збудувати нове приміщення. Знайшовши взаєморозуміння та підтримку зі сторони тодішнього голови колгоспу Лебединського В.О., молодий директор напряму виходить на зв'язок з одним із Московських інститутів архітектури, який на добровільних засадах виготовив проект школи та прислав столярку (вікна, двері, щити) й ліс-кругляк. Ліс доставляли з далекої Воркути. Фінансування будівельних робіт взяв на себе колгосп: будівельний камінь, пісок, вапно, цемент, будівельні бригади. Разом з будівельниками працювали, не покладаючи рук, працівники школи на чолі з директором С.П.Лаганом.

    Коли звели будівлю, виникла проблема з  покрівельним матеріалом. В ті часи шифер був суворо лімітований, тому директор почав оббивати пороги райкому партії та райвиконкому. Бачачи наполегливість молодого директора, із резервного фонду було виділено шифер. Поруч збудували котельню. Завдяки наполегливості директора були придбані котел, труби та батареї для парового опалення, яке на ті часи вважалося вершиною цивілізації на селі.

      За два роки будівництва (небачені темпи) нова школа стала до ладу і була відкрита у 1967 році на честь 70-річчя Великого Жовтня, що засвідчує напис на приміщенні школи. Відкриття нової школи було великою подією для села. В школі запрацював буфет, в якому за помірними цінами харчувались діти. Взимку було тепло і не відчувався курний газ. Також у школі розмістилися ясла-садок, які перебралися з хатки баби Каті.

       У 1971 році Лагана С.П. призначено завідуючим районним відділом народної освіти, директором призначена Клименко Є.Ф..

       В державі розпочинається процес укрупнення спочатку колгоспів, а потім шкіл. У 1973 році Ільковецьку восьмирічну школу, в якій на той час навчалось 98 учнів, реорганізовують в початкову, а учнів 4-8 класів відправляють на навчання у сусіднє село Воронівці.

      У звільнених класах спочатку розмістилась контора колгоспу, а пізніше - поштове відділення, сільська рада та ощадкаса. З 1984 року почала функціонувати початкова школа-садок. Тривалий час директором працювала Козлюк М.Т.. У 1991 році громада села написала листа на ім’я Лагана С.П. про доцільність відкриття дев’ятирічної школи на селі, оскільки кількість дітей дозволяла це зробити. З 01 вересня 1991 року запрацювала Ільковецька неповна середня школа. Директором школи призначили Паранюк О.Г.,яка працювала до 01 вересня 2005 року. З 01 вересня 2005 року директором  школи призначили Лавренюк Л.І.,яка працювала до 01 вересня 2016 року. З 01 вересня 2016 року директором призначено Гульчук О.Б.